Ruslan Eslyuk (esluk) wrote,
Ruslan Eslyuk
esluk

НАВІЩО НАМ НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: РАБОТА ДЛЯ ОБСУЖДЕНИЯ

Социальная психология, общество. Мой родственник из Киева попросил опубликовать его работу "Навіщо нам національна ідея", поданную для общественного обсуждения. Как пишет автор, работа выполнена с целью объединения всех украинцев, для завершения великой совместной цели - превращения Украины в страну-регионального лидера (цитата: "Ця робота виконана з метою об'єднання всіх українців, для звершення великої Спільної Української Справи - перетворення України в державу-регіонального лідера..."). Борис Алексеевич в своё время инспектировал сахарную промышленность Украины, а выйдя на пенсию, продолжает интересоваться развитием отрасли. Его глубокую обеспокоенность вызывали тенденции к разворовыванию и разрушению в сахарной промышленности, чему Борис Алексеевич активно пытался помешать, общаясь по этому вопросу с журналистами и депутатами. Концепцию, изложенную в данной работе, автор активно продвигает, например, записался на приём к А. И. Пальчевскому, стремится найти пути внедрения этих идей в жизнь.

Мне импонирует в работе Бориса Алексеевича дух преодоления разногласий разных политических сил в интенции единства всех украинцев, эта работа - не политическая программа (в таком глобальном смысле), а в большей степени в ней акценты социально-гуманистические и научно-технические, делается упор на развитии потенциала науки и общества. В то же время, в этом определённая уязвимость для критики предложенной концепции развития, потому что автор обходит вниманием геополитические причины многолетних кризисов в развитии нашей страны, а это принципиально важный аспект. По моему мнению, убеждению, никакая национальная идея не принесёт Украине блага, если нашу страну будут использовать как площадку для глобальных геополитических игр. В этом смысле, только подлинная самостоятельность, независимость, внеблоковый политический статус страны, могут стать базисной основой успешного социально-экономического развития, стабильности, торжества закона (а не уличных банд, прикрывающихся псевдополитическими лозунгами). Основная идея работы не противоречит сказанному.

Текст работы Бориса Алексеевича Куценко:

                                                                                   Для корабля,                                                           

                                                                                      який не знає куди плисти,

                                                                                       немає попутного вітру.

                                                                                                           Сенека Л.А.

                                                                                       Зневірене суспільство

                                                                                       можна оживити тільки

                                                                                       сміливою метою. Грицик Ю. [1]                                                           

                                                              Навіщо нам національна ідея

Київ 2020

Зміст


  1. Національна ідея – особлива суспільна ідея………………..3

  2. Сучасні суспільні трансформації…………………………....4

  3. Українські реалії……………………………………………...6

  4. Національна ідея України……………………………………9

  5. Про стратегію реалізації національної ідеї України………..10

Післямова……………………………………………………..17

Література……………………………………………………..19

  Наразі Україна долає ряд складних викликів долі. Першочергові заходи держава спрямовує на боротьбу з пандемією коронавірусу, на подолання економічної кризи. В той же час важливо визначитись з перспективою нашого поступу в майбутнє.

  На 30-му році незалежності України наш народ заслуговує на те, щоб мати ясну  перспективу  перетворення  України  на  сильну й заможну державу. – Досить Україні бути «країною завжди не реалізованих  надій»  (Кендюхов О. Дзеркало тижня. Україна – 21 . - 27.10.2012 - №22 - (50) - с.4.).   Тому на часі визначити національну ідею України та розробити чітку стратегію реалізації цієї ідеї. Академік В. П. Семиноженко ще в 2008 р. зазначав: «Украина до сих пор  не  имеет  национальной  стратегии,  которая  дала  бы  возможность на основе обретенного суверенитета мобилизовать силы и потенциал нации для достижения важнейшей цели – построения эффективного государства образца ХХІ  века. И если украинской власти  эта  задача пока  остается непосильной, то украинскому обществу…она по плечу.» (№7–Зеркало недели.- 23.08.2008.-31(710)).

  В складних умовах сьогодення необхідні злагоджені спільні зусилля громадянського суспільства та влади, щоб розпочати та успішно поетапно рухати цю велику Спільну Українську Справу розбудови, осучаснення нашого життя. Маючи надійний дороговказ – національну ідею і чітку стратегію її реалізації, Україна  покине «колію  пастки  бідності, стан невдах третього світу» та перейде на шлях успішного розвитку.

  Пропонуємо для обговорення роботу «Навіщо нам національна ідея». В цій роботі розглянуто роль і значення національної ідеї в житті української держави і її народу. Автор пропонує і обгрунтовує варіант визначення національної ідеї України. В роботі проаналізовано можливості України втілити в життя цілі національної ідеї. Розглянуто концептуальні питання розробки стратегії реалізації національної ідеї України.

  Ця робота виконана з метою об'єднання всіх українців, для звершення великої Спільної Української Справи - перетворення України в державу-регіонального лідера, суб'єкт європейської та світової політики. Перші ж успіхи нашої великої Спільної Української Справи сприятимуть позитивним змінам, психологічному зламу в настроях зневіреної частини українського суспільства. Населення тимчасово не підконтрольних територій отримає інформацію для роздумів і  оцінки оточуючої дійсності та життєвих перспектив. Можна сподіватись, що українська діаспора, наші друзі і партнери за межами України схвально приймуть прагнення українського суспільства до змін, його поступ до такого омріяного щасливого майбутнього. Успішна Україна буде цікава їм своїми творчими здобутками, унікальними пропозиціями в різних сферах діяльності

   Дорогі українці, єднаймося, «роїмося» заради щасливого життя, заради України. Шановні співвітчизники! Будемо дякувати Вам за участь в обговоренні життєво важливих для країни питань, за ваші зауваження та пропозиції.

               

                Автор - Куценко Б.О.,Київ, 2020, boriskutsenko36@gmail.com

Куценко Борис Олексійович - інженер-технолог цукрового виробництва, кандидат технічних наук, доцент, інспектував цукрову промисловість України, в даний час – пенсіонер.

  На широке обговорення в громадянському суспільстві.

                                                                               Група підтримки

                                                

1. Національна ідея – особлива суспільна ідея

  Нові суспільні ідеї, знаходячись на вході до інноваційного процесу, дають старт створенню нових чи трансформації існуючих політичних і економічних інституцій,   «які   формують   стимули   і  мотивації   поведінки   людей»  [2]. «Стимули – це двигуни, що рухають суспільство, спонукають його членів до тих чи інших дій»[2].

  В зв'язку з тим, що інституції формують позитивні чи негативні стимули у громадян, напрям розвитку спільноти визначається типом політичних і економічних інституцій, які «доводять суспільство до процвітання, стагнації або розпаду» [2].

Особливе місце серед прогресивних суспільних ідей належить національній ідеї. Ця ідея відіграє визначну роль як у житті окремих країн, так і в цивілізаційному поступі в цілому.

   Національна ідея – це визначальне поняття, яке лежить в основі світогляду нації. Це сукупність цінностей,  сформованих народом, що об'єднує, згуртовує людей, робить населення народом. Національна ідея  виражає ставлення нації до навколишнього буття та спрямовує всіх на його перетворення.

   Визначення  національної  ідеї  започаткує  рух країни в успішне майбутнє. Тому «національна ідея – це своєрідний сенс існування того чи іншого  народу і його держави. Держава, що не має такого сенсу, втрачає і майбутнє, і навіть сьогодення. Їй просто не вистачає довіри громадян, щоб розвиватись  далі» [1].

  Відсутність національної ідеї поглиблює спричинену іншими чинниками кризу всієї системи цінностей на трьох рівнях суспільства:   побутовому, соціально - політичному і державному. Це руйнує основу світогляду нації.          

«Якщо руйнується світогляд, то гине все» (Конфуцій).

  Тому одні нації, що не мають національної ідеї, деградують, занепадають. А інші нації національна ідея виводить на дивовижні вершини успіху.

  Потужний позитивний вплив національної ідеї на свідомість людей, на моральний стан нації обумовлений її сильними якісними характеристиками. Така ідея містить амбітну ціль -  перебудову  життя нації, досягнення високої якості в усіх його сферах в зразковій  країні. А це відповідає  найзаповітнішим сподіванням і прагненням мільйонів, їх надіям на щасливе життя для теперішнього й прийдешніх поколінь.

  Спрямовуючи націю в майбутнє, на досягнення високих цілей,  національна ідея об'єднує, вмотивовує, надихає і окрилює народ,  примножує  його  сили,  мобілізує необхідні ресурси. Воістину, ідея, яка оволодіває масами, перетворюється у всеперемагаючу силу.

  Наразі саме така потужна ідея потрібна українському суспільству, щоб прискорити зміни в країні, «запалити і об'єднати весь народ, витягнувши його з історичної канави» [1], точніше вивірити курс в майбутнє.

  «Бо для корабля, який не знає, куди плисти, немає попутного вітру» (Сенека Луцій Анней).

2. Сучасні суспільні трансформації

  При формуванні національної ідеї та стратегії її реалізації  слід  враховувати сучасні тенденції суспільного розвитку та теперішній стан  українського суспільства.

В сучасному світі прискорюється процес його системних трансформацій. На зміну капіталізму приходить постіндустріальне суспільство, а    точніше «суспільства постформаційної цивілізації» [3]. Це епоха позитивного заперечення капіталізму. Наразі постіндустріальний світ знаходиться тільки на початковій стадії свого становлення. [3].

  Суспільство «постформаційної цивілізації  –  це новий світ, в основі якого лежать загальнолюдські цінності, який все більше повертається  вліво, в бік людини» [3].

  «Тому акценти повинні розставлятися на актуалізації соціальної парадигми лібералізму, можливо, навіть на синтезі лібералізму і соціал – демократичних принципів розвитку суспільства»[3].

  Як  вказані суспільні трансформації сприятимуть людству у вирішенні сучасних складних проблем, знаходженні адекватних відповідей на  виклики цивілізації? Наприклад, такої проблеми, як поглиблення соціальної прірви між багатими і бідними. Зазначають [3], що «глобалізація    не вирішує, як сподівались, а навпаки, посилює майнову диференціацію. Цифри відомі: на долю 1% найбагатших людей у світі припадає  понад 50 % сукупного статку всіх жителів Землі. Багато викликів сучасного світу фокусуються на цій проблемі».

  При «співвідношенні багатства в пропорції 1:99 – один відсоток населення планети володіє таким же багатством, як інші 99%, в реальному   вимірі економіка працює на цей один відсоток. В світі формується розуміння того, що пропорція 1 до 99 – це межа. Не тільки моральна, а й фізична. Далі – колапс» [3]

Саме тому К. Шваб у Давосі - 12 наголосив на тому,  що «існує термінова необхідність глобальної трансформації, а починатись вона    повинна з глобального усвідомлення соціальної відповідальності» [4].

Форум Давос - 13 серед десяти найнебезпечніших ризиків найближчого десятиліття на першу позицію поставив збільшення розриву між  багатими і бідними.

  Вирішити цю проблему можливо тоді, коли «економіка буде працювати на всіх» [3].В центрі уваги Давосу – 17 була тематика формування відповідального і справедливого лідерства» [3].

  В нових умовах «зникає простір для силового лідерства, закінчується епоха гегемонії і одночасно починається «постгегемонівська ера» [3].Змінюється сама суть лідерства: «силове лідерство на основі комендантських функцій  відходить, а йому на зміну іде лідерство прикладу»[3].Для лідера-гегемона необхідні м'язи, а для лідера-прикладу – інтелект.

  В аполярному світі «логіка лідерства формується логікою і рухливістю функціональних форм, їх динамізмом та адаптивністю» [3].

  А розмір країни не має ніякого значення. Тому «лідером-прикладом» можуть стати і малі країни, прийде час – і Україна» [3].

  Країна – лідер прикладу повинна мати економіку, яка працює на всіх, на кожного громадянина цієї країни.

3. Українські реалії

  В  той час, як у  світі прискорюються процеси змін парадигм і стратегій суспільного розвитку, забезпечується економічне зростання, Україна  ніяк не може «вибратись із задвірків світової економіки» [5]. Після проголошення незалежності України мільйони її громадян сподівались зажити гідним життям в сильній і заможній державі. Наразі ці сподівання не справдились. Сусідні країни (Польша, Словаччина, Чехія,   Румунія, Естонія і т. д.) успішно розвиваються, а Україна після економічного спаду залишається в стані глибокої системної кризи: економічної, політичної, демографічної і моральної.

  І хоча наразі одужання хворого українського організму розпочалось, важке становище країни ускладнює війна на Сході, тимчасова втрата    частини території, частини промислового і сільськогосподарського потенціалу, частини працездатного населення. Сьогодні наш ВВП знаходиться на рівні 70% ВВП 1991 року. З того часу світова економіка і її ВВП зросли в 2,5 рази. «В 1992 році частка українського ВВП у   світовому ВВП (за паритетом купівельної спроможності) становила біля 1%, а станом на 2016 рік – менше ніж 0,3 %. Тобто, за 25 років ВВП нашої країни впав більше ніж утричі» [5].

  Останнім часом в країні відбуваються певні зрушення по ряду напрямів (створення систем державних електронних закупівель «Прозоро», електронного реєстру декларацій, отримано безвізовий режим, створено НАБУ і САП, НАЗК, тощо). Все це можна зараховувати в позитив. Але в цілому зміни політичних і економічних інституцій, так звані «реформи» - медична, пенсійна – ще не такі системні і ефективні, щоб забезпечити подолання кризових явищ та подальший перехід до швидкого зростання. Та й відбуваються зміни дуже повільно в контексті проблем та викликів, що постали перед країною. Зміни гальмуються через спротив системи, яка не була змінена після подій на Майдані. Бо багато хто у владних структурах зацікавлений у збереженні статус-кво. Їх повністю влаштовує те, що економіка, як і система в цілому, працює на задоволення в першу чергу потреб і інтересів вузького кругу багатих, в той час як решта українців ледь виживає. Україна все далі рухається  по траєкторії так званої «пастки бідності», тобто стану невдах третього світу. Через економічні негаразди (спад виробництва, низький рівень оплати праці, постійний ріст цін на продукти і товари першої необхідності і т. п.), високий рівень корупції, падіння рівня життя, відсутність перспектив значно посилилась міграція працездатного населення  в інші країни. Україна втрачає високоякісний людський капітал.

  За роки незалежності Україну покинули  двадцять п'ять тисяч наукових працівників. Але найгірше, що відтік мізків триває. «Країну покидає розумна і талановита молодь [6]. А ситуація в українській науці погіршується. Серед мігрантів значна частка конкурентноспроможних інженерно-технічних працівників, робітників престижних спеціальностей. За останні 10 років чисельність населення скоротилась на 10 млн. чоловік. По великому рахунку це може загрожувати національній безпеці країни.

  В період до кінця 2018 року такий стан справ в Україні обумовлював низький рівень довіри до всіх гілок влади та політиків всіх кольорів веселки. Більша частина населення перебувала в стані соціального розчарування, апатії, байдужості. Починається процес суспільного прозріння. Необхідно щоб тиск з боку громадянського суспільства став постійним. Тиск і контроль за діями влади допоможе звільнитись від його найбільших ворогів: олігархії, авторитаризму, корупції, бюрократизму державних органів, неправедного судочинства і т. д.

  Наразі після зміни влади все це залишається актуальним.

  Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що за рівнем розвитку суспільства, рівнем життя людей Україна відстала від розвинених країн. Нам необхідно прискорити процес трансформацій, забезпечивши інноваційний стрибок - перехід у новий якісний стан суспільства в усіх його складових.

  Спираючись на досвід успішних країн-реформаторів («азійських тигрів», Польщі, Словаччини, Естонії і т. д.) слід почати з формування національної ідеї, згідно з її визначення розробити ефективну стратегію виходу із кризового стану та подальшого розвитку задля досягнення цілей, передбачених національною ідеєю.

4. Національна ідея України

  Враховуючи наведену вище інформацію, пропонуємо таке визначення національної ідеї України:

  «До середини ХХІ століття перетворити Україну на державу-регіонального лідера, одну з найпривабливіших на планеті держав, в якій створені всі умови для заможного, щасливого життя всім її громадянам». Це буде розумно влаштоване суспільство. Для досягнення такої амбітної цілі необхідно докорінно реформувати, оновити, осучаснити майже всі структурні складові українського суспільства. В першу чергу – продуктивні сили, виробничі відносини, політичні та економічні інституції.

  Ці перетворення матимуть в своїй основі останні досягнення НТР, цінності постформаційної цивілізації. Разом з тим буде максимально збережено нашу ідентичність, національну культуру, моральні і духовні засади української спільноти.

  Основним принципом суспільного життя стане духовний розвиток громадян, а духовність пронизуватиме всі сфери суспільства.

  Нова Україна буде соборною, демократичною, правовою державою з розвинутим громадянським суспільством, в якому забезпечуються баланс інтересів усіх його верств, гарантії прав і свобод громадян.

   Україна майбутнього буде заможною, конкурентноспроможною, матиме високоякісний людський капітал, охорону здоров'я, освіту, науку і технології світового рівня, високотехнічну, експортно-орієнтовану економіку. Особливо сильною характеристикою цієї держави буде високий рівень інноваційності в усіх сферах життя і діяльності людей, відповідальне ставлення до навколишнього середовища і гармонізація відносин з природою.

  Нова держава і її економіка працюватимуть в інтересах усього суспільства, забезпечуючи високий добробут кожного громадянина. Україна буде надійно інтегрована в новий світовий порядок, займе чільне місце в світовому розподілі праці та відповідальності за долю людства, стане суб'єктом європейської та світової політики. Слід наголосити на тому, що Україна як держава-лідер прикладу не тільки зможе забезпечити щасливе життя свого народу, а й запропонує свої унікальні пропозиції іншим народам.
...

Продолжение следует

Tags: развитие Украины, социальная психология, стратегии развития Украины
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments